Архітектурний проект – готовий продукт чи концепція?
Коли ми чуємо слово “виробництво”, наш розум часто малює предметні образи: фабрики, конвеєри, пляшки з Pepsi-Cola, шоколадні цукерки, машини і т.д. Все це стосується виробництва з активними процесами перетворення природних ресурсів на продукти, які можна помацати, понюхати і навіть з’їсти.
Але коли ми говоримо слова такі, як: «послуги», «професійні послуги», «проектні послуги» ми починаємо думати про те, хто нам їх може надати? Адже так? А це говорить про те, що тут основним ресурсом є сама людина. І начебто, з цього боку, якось не коректно називати людину продуктом, а ось сказати про те, що думки, які людина виробляє – це готовий продукт, ми можемо впевнено.
Поміркуємо сьогодні на тему «виробництва послуг» на прикладі нашої архітектурно-будівельної компанії “PORTAL-21”, яка надає послуги з усіх видів архітектурного проектування та супутні послуги для всіх необхідних процесів реалізації проектів та введення їх в експлуатацію.
У нашій компанії зараз працює невелика група жінок – архітекторів, які керують безліччю процесів практично одночасно. Процесами, які можна назвати такими, що сприяють виробництву готового продукту – «архітектурного проекту», а згодом – будівлі або будь-якої споруди, первинним продуктом якої був той самий проект.
Будь-яке виробництво передбачає колективну роботу, інакше воно, як говорив К. Маркс, є такою ж нісенітницею, як розвиток мови без суспільства.
Але ми також хотіли б додати, що виробництво певного продукту безглуздо, якщо воно не має у своїх спонуканнях створення безперервного процесу, результатом якого завжди має бути життя, а не смерть.
Що ми маємо на увазі?
Повернемося до того, а що ж ми вважаємо первинним сировиною при створенні продукту, у нашому випадку – «архітектурного проекту»? Вважаю, що тут можна говорити про такии
ланцюжок:
вихідні дані – концепція – ескізний проект – робочий проект.
І в цій послідовності, можна провести таку аналогію: вихідні дані – це сировина, концепція – основна ідея, яка відповідає на основне питання, у виробництві будь-якого типу – «навіщо?», ескізний проект – тестування ідеї та, нарешті, робочий проект, як один із видів архітектурного продукту.
Що ж ми можемо сказати про наступний етап виробництва, де готовий продукт «архітектурний проект» знову перетворюється на концепцію? Цей етап називається будівництвом. Тут уже сировиною можна грубо назвати – гроші і чим більше їх, тим краще вихідними даними – час і місце, а виробничою потужністю – людей та машини.
Чи можемо ми стверджувати, що кожен вироблений нами продукт може знову повернутися до такої форми, як концепція? І ніколи більше не стати частиною наступного процесу? Думаю так! Але радує той факт, що у випадку архітектури ця концепція може стати мистецтвом, новою філософією або маніфестом, що привертає увагу до глобальної проблеми.
Тобто. продукти можна поділити на «живі» і «мертві», де «живі» – це ті, які невпинно беруть участь у нових процесах, а, отже, являють собою певну корисність суспільству та Світу в цілому, а «мертві» – ті, які більше нічого не створюють, не є частиною чогось нового та їх можна вважати абсолютно точно – марними.
Яке ж питання ми маємо ставити собі перш, ніж щось почнемо виробляти – «Ми збираємося зробити життя чи смерть?»
статтю підготувала Ася Гулак