“Баухаус – Запоріжжя”. Модернізм у Німеччині та Україні.
Конференція БАУХАУС-ЗАПОРІЖЖЯ. 19-20 листопада 2017р.
Досвід роботи архітектурно-будівельної компанії «PORTAL-21» з відновлення історичних будівель початку 19-го століття.
Минулого року представники архітектурно-будівельної компанії «PORTAL-21» брали участь у науково-практичній конференції «Баухаус-Запоріжжя», організованій консульством Німеччини та ГО «Urban Forms Сеnter». На конференції обговорювалися питання, пов’язані з вивченням та збереженням пам’яток архітектури модернізму.
Минулого року представники архітектурно-будівельної компанії «PORTAL-21» брали участь у науково-практичній конференції «Баухаус-Запоріжжя», організованій консульством Німеччини та МВ «Urban Forms Сеnter». На конференції обговорювалися питання, пов’язані з вивченням та збереженням пам’яток архітектури модернізму. Кожен зробив, на наш погляд, свій внесок у популяризацію ідеї збереження пам’яток архітектури, яка була авангардною і справила величезний вплив на світогляд людей не лише на початку минулого століття, а й на наших сучасників також.
Наша тема стосувалася кошторисної частини проектів реставрації та ремонту історичних об’єктів в Україні та про те, який ми набули досвіду в цій галузі.
Влітку 2017р. Компанія «PORTAL-21» брала участь у відновленні одного історичного комплексу в Харківській області. Проект виконувався на кошти інвесторів з Німеччини та за участю німецьких архітекторів. Нам було поставлено завдання відновити фасади будівель максимально в тому вигляді, в якому вони існували спочатку. Проект капітального ремонту всієї будівлі разом із інженерними розділами виконувала інша фірма. І реалізовувати цю частину проекту бралися німецькі інвестори. Ремонт фасадів ( тобто нашу частину проекту) передбачалося виконати на гроші, виділені з міського бюджету.
І тут важливо зазначити таке. В Україні більшість пам’яток архітектури та історичних будівель відновлюються за рахунок держави. Тому,дуже важливо зберегти статус будівлі, адже розцінки на будівельні роботи прямо від цього залежать. Реставрація передбачає наявність більшої кількості ручної праці та операцій, більш якісні матеріали, ніж капітальний ремонт та реконструкція. Тому і коштує реставрація будівель дорожче. Крім того, до об’єктів реставрації висуваються свої вимоги, відображені у державних будівельних нормах.
Наш об’єкт (а це нині, лікарняний комплекс районного значення) був свого часу позбавлений статусу пам’ятки історії. А тим часом, це споруда 1904 р. будувалася на гроші найзнаменитішого мецената району і, судячи з фотографій 20-30х років минулого століття, це був значний об’єкт, оскільки там розміщувалися в різні часи державні структури, біля головного корпусу збиралися місцеві громадські збори. а до революції 1917 р. у ньому влаштовувалися з’їзди дворянської еліти. Загалом, комплекс у структурі районного центру мав важливе значення.
Хто і в який час позбавив цей об’єкт законного «становища» ми не впізнали, але місцева влада явно була задоволена ситуацією, оскільки лікарняний комплекс потрібно було швидко відновлювати, а не для кого не секрет, що з пам’ятниками різного рангу набагато більше проблем, ніж з капітальним ремонтом звичайної будівлі.
Але нам, як архітекторам, завдання ставили німецькі інвестори і для них важливо було повернути будинкам максимально їхній первісний вигляд. Фахівці фірми «PORTAL-21» провели історичне дослідження, результатом якого стало розуміння, як виглядали будівлі спочатку і які заходи необхідно закласти в проект. Німецькі партнери також брали активну участь у цій роботі.
Були запрошені досвідчені українські та німецькі реставратори, які дали свої рекомендації щодо відновлення колірного рішення головного фасаду (проведено спектральний аналіз барвистих шарів), щодо заміни вікон та дверей у тому вигляді, в якому вони були б максимально наближені до автентичних) тощо. І все це мало б величезне значення, якби будівля мала статус хоча б пам’ятника історії місцевого значення, оскільки багато робіт, закладених у проекті, неможливо виявитись у кошторисі, який , якраз через це, вийшов невеликий. Далися взнаки і розцінки на капітальне будівництво, а не на реставрацію, і фактор використання бюджетних коштів, і державна експертиза проекту, після якої кошторис значно «схуд».
Тендер на будівельні роботи проводити, в результаті, виявилося практично неможливо, тому що компанії не бралися за такі гроші виконувати досить солідний обсяг робіт. У результаті, почалися маніпуляції підрядників зі кошторисом і з її (після проведеної експертизи) тепер уже незаконним збільшенням. Наша компанія в цьому брати участь не захотіла, і нам довелося розірвати з власниками історичного об’єкта (тобто з міською владою) відносини. Вони найняли іншу проектну організацію, яка погоджувалася підписати незаконний кошторис. Уся ця історія говорить про те, наскільки важливо повертати історичним спорудам їхній справжній статус. І на конференції у Запоріжжі ця тема також неодноразово порушувалася.
У нашому випадку, якби ті роботи, які були відображені у проекті, розцінювалися б, як реставраційні, історія вийшла б іншою.
Але досвід цієї роботи все-таки багато чому нас навчив. По-перше, ми побачили наскільки дбайливо ставляться до історичних пам’яток іноземні партнери. Це побачили не лише ми, а й представники місцевої влади. Перед початком проектування наші та німецькі архітектори провели публічну презентацію майбутнього проекту з показом історичних документів та наших пропозицій на їх основі. І це була не марна праця, як з’ясувалося згодом. Місцева влада і представники лікарняного комплексу, навіть змінивши проектувальника на більш зговірливого, все ж таки залишили багато наших проектних рішень, особливо ті, що стосувалися головного фасаду, хоча в процесі проектування, вони їх часто дратували і здавалися зайвими. Для них головне було отримати для міста нову впорядковану лікарню, яка б відповідала сучасним вимогам. Фасади їх не позичали. Їх можна зрозуміти – рівень комфорту перед початком капітального ремонту комплексу був на “нульовому” рівні – були відсутні навіть туалети та душові в стаціонарі.
Досвід поки що у нас невеликий у цій сфері, і він не стосується пам’яток модернізму 20-30-х років, адже той комплекс, для якого ми робили проект, виконаний в іншому стилі, але проблеми у багатьох пам’яток історії та архітектури в нашій країні однакові. їх найчастіше незаконно позбавляють статусу, часто доводять до руйнування, та був приватизують. А далі доля їх у руках власників- добудовують, перебудовують, змінюють автентичні двері та вікна на металопластик тощо.
І те, що на конференції «Баухаус-Запоріжжя» стільки уваги приділялося популяризації пам’яток модернізму, нам здається дуже вчасним. Адже не секрет, що в Україні до пам’яток архітектури взагалі належать без належної поваги, а до архітектури модернізму особливо, оскільки для непосвяченого глядача ці будинки не здаються привабливими- вони позбавлені декору, властивого багатьом архітектурним стилям, не вражають колірними рішеннями, крім того, на багато з них сильно вплинув час і численні ситуації. Простій людині набагато простіше зрозуміти, навіщо потрібно зберегти якийсь особняк у класичному стилі, ніж простий сірий будинок у стилі конструктивізм.
І дуже важливо донести до людей, не пов’язаних із художньою творчістю, цінність саме модерністських будівель і в цілому архітектури, яка повністю змінила традиційну концепцію цієї творчості і дала величезний поштовх розвитку нових технологій у проектуванні та будівництві.
P.S. Хотілося б додати, що той об’єкт у Харківській області, який мав бути реалізований на бюджетні кошти, таки збудовано! Місцеві чиновники знайшли все-таки гроші на реконструкцію будівлі і головному фасаду, в основному, повернено його первісний вигляд!