Які питання ми собі ставимо?
Архітектура, як мистецтво та як діяльність, які питання виникають у тебе, як у автора проектів?
Що потрібно зробити, щоб архітектурний проект став предметом мистецтва?
Чому ми говоримо, що архітектура не лише творчість, а й певний вид діяльності?
Архітектори часто звертаються до світового досвіду проектування. У кожного, природно, свої переваги у цьому. Когось надихають проекти Захі Хадід, хтось у захваті від кристалічних будівель Даніеля Лібескінда, але питання у тому-а як ми трансформуємо цей досвід на себе? Чи прагнемо ми повторити те, що вже було чи наше ставлення до досвіду сучасників і попередників глибше й зачіпає не так наші емоції, як сам підхід до процесу створення архітектурних проектів?
Заха Хадід, як ми знаємо, крім архітектурної освіти, мала дуже фундаментальні знання з математики, які вона отримала в Ліванському університеті. І вона скористалася цим багажем, оскільки конструкції багатьох будівель неможливо прорахувати звичайними фізичними формулами. На них впливало безліч факторів, які потрібно було врахувати. Тут їй явно допомагала математика. Даніель Лібескінд – дуже добрий інженер, який вміє сам зробити розрахунок своєї будівлі.
Питання: чи можливості технології були для них первинні чи вони самі ставили завдання для інженерів? Ми бачимо, що їхній підхід до проектування дозволив розвиватися і технологіям, зокрема. Норман Фостер, в одному зі своїх проектів, вигадав прозору підлогу, яка, якби не було правильно сформульованого завдання, не було б реалізовано. Та й кому б це спало на думку?
Ми живемо в дуже цікавий час, коли відбувається фундаментальний злам понять, практично, у всіх сферах життя та архітекторові це потрібно враховувати. Сімейні стосунки не такі, як були навіть п’ятдесят років тому, ставлення до освіти-інше, кількість далеких поїздок на душу населення збільшилася в рази, а ми, як і раніше, проектуємо такі самі котеджі, як і п’ятдесят років тому. Чому? Тому, що не питаємо: які завдання повинні ставити ми, як архітектори?
Побажання замовника потрібно враховувати безумовно, але при цьому пам’ятати, що філософія твору – це наш привілей і відмовлятися від нього в жодному разі не можна, тим більше якщо ми хочемо зробити щось неординарне, то що буде претендувати на звання твору мистецтва.
Різноплановість нашої професії часом дивує людей непосвячених. Але в цьому специфіка та унікальність архітектури, як роду діяльності, адже крім створення проекту, нам потрібно довести його до логічного завершення, тобто до готової споруди.
Які питання виникнуть у архітектора? О, їх безліч! Тому що не тільки кожна країна має закони та правила, що регулюють цей вид діяльності, а часом і регіони (і навіть окремі міста).Тому честь і слава тим архітекторам, які у своїй діяльності можуть вплинути на всі ці часом застарілі і навіть дурні правила, які часто сковують «по руках і ногах». Звідси питання, яке ми обов’язково поставимо собі, чи все правильно в нашому «королівстві», чи щось потрібно міняти вже кардинально? І що я можу зробити для цього? Це вже бій із системою, тут мистецтва немає взагалі, але воно дуже залежить від стосунків творчої особистості з державним апаратом, найбільш неповоротким і корумпованим чудовиськом, яке функціонує по-старому, забуваючи, що воно має обслуговувати своїх громадян, а не заважати їм реалізуватися.Що у цьому плані залежить від нас? Найпростіше сказати-а нічого. Але це не так. Якщо ми беремо участь у громадських обговореннях, конференціях, які так чи інакше формують зрушення у суспільній свідомості, пишемо статті та книги, а найголовніше намагаємося реалізувати наші власні ідеї – це точно наблизить усіх до розуміння того, що є первинно-Держава чи Особа? Зрештою, від вирішення цього питання (для кожного окремо спочатку) залежить особиста позиція, власне ставлення до творчості і до того, яким шляхом себе реалізувати.