Червоний Харків – вплив виробництва цегли на архітектурний вигляд міста Харкова 1900-1930-х років

Red Kharkiv – impact brick manufacture on the architectural appearance of the Kharkiv city 1900-1930/Красный Харьков – влияние производства кирпича на архитектурный облик города Харькова 1900-1930-х годов.

До кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст. у Харкові налічувалося 5 цегельних заводів на території міста та 18 у Харківському повіті. До 1916 року біля міста розташовано було вже 19 цегельних заводів, зокрема. один з виробництва силікатної цегли.

На рубежі століть склалася певна естетика виробничих будівель – фасади виконувалися з червоної керамічної цеглини з елементами фігурної кладки.

Таке рішення фасадів дозволяло зменшити вартість та скоротити терміни будівництва. Технологія зведення кам’яних будівель ділилася на два етапи – 1 будівництво об’єму будівлі (стіни, перегородки, несучі конструкції тощо), час на усадку знання (рік) та оздоблення фасадів, що завершують роботи в інтер’єрах.

З початком ХХ століття ця технологія стала застосовуватися не тільки під час зведення промислових об’єктів, а й цивільних. Як правило, це були казенні об’єкти (інститути, школи, училища), а також під час зведення житла для робітників, прибуткових будинків у нереспектабельних районах міста чи приватних будинків.

Висока якість цегли дозволяла реалізовувати складну пластику фасадів з фігурною кладкою (неоштукатуреною), а також поєднувати її з елементами декору з гіпсу або монолітного бетону та штукатуркою, залишаючи відкриті ділянки кладки.

Житлові будинки в робочих районах міста та на околицях для здачі в найм і для робітників, здебільшого, були суто цегляні зі складною фігурною кладкою.

Великий обсяг виробленої якісної керамічної цегли, і естетика промислових об’єктів, що склалася, вплинула на архітектуру казенних об’єктів і житлових будинків – результатом чого можна вважати цегляний стиль як самостійний напрямок в архітектурі епохи модерну.

Після подій 1917-1918 років із 1919 року Харків стає столицею Світської України. З 20-х років починаються найграндіозніші будівлі, знакові для міста та країни – комплекс площі Свободи. Швидкими темпами зводяться нові житлові квартали – райони Задержпром’ї, Красний Луч, соцмістечко «Новий Харків». Місто мало досить потужний промисловий потенціал, що дістався від капіталістичного періоду, який потім далі розвивав.

У тому числі продовжували діяти цегельні. Якість виробленої цегли в порівнянні з дореволюційною була дещо гіршою, але все ще залишалося на висоті і дозволяло використовувати будівельні прийоми, які склалися в попередню будівельну епоху – залишати фасади неоштукатуреними. Майстерність мулярів залишалося так само на висоті, як і в епоху модерну. Це дозволяло реалізовувати архітекторам свої стилістичні пошуки.

У період з 20-х по 30-ті роки було реалізовано досить цікавих та своєрідних ідей. Серед інших були спроби створити новий стиль шляхом реалізації складної пластики фасадів (фігурна кладка). Дані об’єкти схожі на архітектуру попереднього будівельного періоду, але при цьому мали відмінну рису, яка безпомилково вказує на належність цих об’єктів саме до 20 років – форма та габарити віконних отворів. На відміну від логіки дореволюційного будівництва – чим економічніший об’єкт і нижчим за класом, тим вже отвори і менше скління, житлові будинки цього періоду мали великі площини скління та широкі віконні отвори. Таким чином, у Харкові можна зустріти досить незвичайні об’єкти з погляду стилістичної приналежності, що стосуються пошукової архітектури, але з огляду на матеріал реалізації та естетику, яку він диктував, можна сказати, що ці об’єкти є представниками цегляного стилю, що еволюціонував.

Більшість житлових будинків у цей період була реалізована в стилістиці конструктивізму або модернізму (подібно до схожих типологічно, Західноєвропейських прикладів). Тут використовувалася гра із оздоблювальними матеріалами. Будинки були або оштукатурені з боку головних фасадів і забарвлені (практика з попереднього будівельного періоду – епоха модерну) – район Загоспромье, Красний Луч, або комбінувалися відкриті ділянки кладки з оштукатуреними поверхнями – району червоний Луч, або комбінувалися два види цегли – керамічний – соцмістечко «Новий Харків» (ХТЗ), або чиста кладка з червоної цеглини – район «Цегельні» на Холодній горі.

Таким чином, Радянський Харків 20-30-х років мав чітко виражену палітру – сірий-білий-червоний. Причому червоний був завжди і у більшій кількості.

Дивлячись на спадщину двох суміжних будівельних періодів можна зробити наступне:

– Потужне виробництво червоної керамічної цегли та естетика промислової архітектури вплинула на формування самостійної течії стилю модерн – цегляний стиль/модерн, який можна спостерігати в архітектурі 1900-1917 років.

– Також цей чинник вплинув на архітектурний вигляд радянського Харкова 1920-1930 років.

– Цегляний стиль не припинив своє існування з настанням нового будівельного періоду, а навпаки продовжив еволюціонувати – пошукова архітектура, т.к. відповідав економічним вимогам.

– Можна говорити про спадкоємність в архітектурі, технологіях, виробництві. Архітектура 20-30 років використовувала весь наявний потенціал, що дістався капіталістичного періоду, і розвивала його далі за двома напрямами: конструктивізм і пошукова архітектура (цегляний стиль).

статтю підготувала Катерина Кублицька (директор PORTAL-21)