Технологія – як основа для розвитку
Коли французький садівник Жозеф Моньє винайшов і запатентував у 1867 році матеріал для своїх діжок, який згодом став називатися залізобетоном, ніхто і не припускав, що завдяки цій події відбудеться революція в будівельній галузі, що призвела до абсолютно нового бачення архітектури, загальна назва якого модерна.
Ця течія охопила весь світ, було збудовано безліч будівель із залізобетону, і в наш час, вже стоїть питання про збереження цих об’єктів, як пам’яток архітектури.
Які переваги полягали у винаході монолітного залізобетону, тобто бетону у поєднанні з металом (арматура та каркас)? Це-технічна можливість пристрою великих площ скління, багатометрових прольотів, збільшення поверховості будівель, зручне і вільне планування приміщень. Виросли хмарочоси. Паралельно почали розвиватись і конструкції з металу. Прикладом цього – знаменитий Бруклінський міст у Нью-Йорку – перший ¦більшепролітний підвісний міст, основними несучими конструкціями якого були сталеві троси, що висять, і дві масивні опори, фундаментом для яких була скельна порода, що залягає на 25м від дна річки.
Зрозуміло, що поява споруд абсолютно нового типу стала можливою лише завдяки здобуткам нових технологій. Але нас цікавить інший аспект цього взаємозв’язку.
Самі собою технологічні прориви не означають моментальної революції у свідомості.
Як правило, змінити усталену громадську думку може лише нове відкриття одного чи кількох авторів. До яких проривів у галузі будівництва призвело б винахід Моньє, згаданого на початку статті, якби не було архітекторів-авангардистів-француза Шарля-Едуарда Жаннере-Грі, відомого, як Ле Корбюзьє, американця Френка Ллойда Райта, російського Івана Леонідова та багатьох інших які перевернули уявлення про те, якою має бути будівля та повністю змінили підходи до проектування та навіть філософію цієї діяльності.
Ми переконані, що всі революційні трансформації свідомості відбуваються найчастіше практично миттєво і мають так званий кумулятивний ефект. Що ми маємо на увазі?
Розвиток суспільних відносин, науки і виробництва – процес поступовий, який займає певний час (раніше ці процеси тривали довше, в даний час все відбувається набагато швидше). Суперечність між технічним прогресом і способом життя людей, основна маса яких консервативна і «чітко» тримається за традиції, в якийсь момент стає очевидною і, як ми бачимо, у всі епохи людської історії, були люди, готові змінювати існуючий порядок речей, генеруючи новаторські ідеї.
На початку 20-го століття, невідповідність технологій зі звичним способом життя вже стала очевидною у всіх сферах. Ми не будемо на цьому зосереджуватись, тому що нас, як архітекторів, цікавить лише яким чином змінилася архітектура (і так кардинально) на початку минулого століття.
Справді, як можна їздити на автомобілях, поїздах, користуватися телефоном та електрикою, а жити або у старовинних замках та палацах, або у будинках без елементарних зручностей? І як поєднуються такі досягнення техніки з класичними деталями та прикрасами будівель? Напевно, прагнення свободи (дуже важливий аспект творчості) призводить до появи творчого авангарду- людей, які гостро відчувають невідповідності своєї епохи. Шлях їх завжди непередбачуваний, він може привести, як до успіху, так і заперечення всім суспільством новаторських ідей і прикладів цьому безліч. Але важливо те, що люди, у яких є «воля до влади», описана Ніцше, завжди, нехай і в меншості, але з’являються в потрібному місці та у потрібний час.
Шлях їх завжди непередбачуваний, він може привести, як до успіху, так і заперечення всім суспільством новаторських ідей і прикладів цьому безліч. Але важливо те, що люди, у яких є «воля до влади», описана Ніцше, завжди, нехай і в меншості, але з’являються в потрібному місці та у потрібний час.
Що тут первинне? Нові технології, що виникли наприкінці 19-початку 20-го століття, зумовили появу авангардної архітектури чи архітектори своїми проектами сформували замовлення на нові технології? І те і інше.
Чому ми постійно звертаємось до цього періоду історії? Очевидно, що він означив подальше розвиток архітектури у подальшу годину і впливає на неї досі.
В даний час, коли технологічний прорив це вже не поступальний рух, а стрімкий біг, нарешті, архітектура (мається на увазі найкращі зразки) вже не наздоганяє технології, а сама диктує їх появу. Тому дискурс про те, чи є технологія основою для розвитку архітектури чи найталановитіші архітектори створюють запит на ці технології, залишається відкритим і ми повертатимемося до цієї теми ще не раз.